Київський славістичний університет Інститут славістики і міжнародних відносин Кафедра психології Спеціальність психологія Курсова робота на тему: «Взаємозв ’язок рівня емпатії та самоставлення особистості» Студентки ІІкурсу Група 01-Б.09 Пс(А)Д Алексєєнко Наталії Володимирівни Науковий керівник : Крутюк Марина Володимирівна Київ 2010 Зміст: Вступ І.Самоставлення І.1.Поняття самоставлення І.2. Структура самоставлення І.3.Розвиток самоставлення ІІ.Емпатійність ІІ.1.Поняття емпатії ІІ.2.Структурна організація емпатії ІІ.3.Розвиток емпатії Вступ. Почну з того, що тема обраної мною роботи дуже цікава і важлива як для майбутнього психолога. Адже самоставлення та емпатія грають велику роль у роботі для людини такої професії. Важко зрозуміти сповна клієнта не маючи емпатії, але важко його зрозуміти якщо ставлення до самого себе не являється нормальним.На мою думку,тема моєї курсової роботи є досить актуальною,а звідси - яка б гіпотеза не справдилась,результат моєї роботи не буде марним. Отже, об’єктом дослідження являється взаємозв’язок рівня емпатійності та самоставлення особистості. Мета роботи полягає у ствердженні або спростуванні гіпотези про існування цього взаємозв’язку. Глобальна самооцінка стала предметом психологічного аналізу завдяки виданим у кінці XIX століття робіт У. Джеймса (1890). У ряді джерел цей термін принципово розлучається з терміном «самопізнання». Так, західні психологи в самопізнанні традиційно виявляють причину і сенс власної поведінки людини, її ставлення до інших людей, в той час як самооцінка підкреслює позитивний або негативний модус сприйняття себе, своїх можливостей, якостей, місця серед інших людей. Традиційно глобальна самооцінка особистості розглядаеється як похідна від її приватних самооцінок. Виділяють три підходи в описі механізмів формування глобальної само ¬ оцінки з приватних самооцінок: - Глобальна самооцінка як конгломерат приватних самооцінок, які пов'язані з різними аспектами Я-концепції; - Як інтегральна самооцінка приватних аспектів, зважених за їх суб'єктивною значимостю; - Як ієрархічна структура, що включає приватні самооцінки, інтегровані за сферами особистісних проявів і в комплексі складають узагальнене «Я», яке знаходиться на верху ієрархії . Отже, глобальна самооцінка є тим психологічним поняттям, в якому найбільш детально відображена така сторона відношення людини до себе як його почуття на адресу «Я». Це почуття є стійким психічним утворенням і виявляє себе як особистісна риса (властивість, смислова диспозиція). «Самоповагу» в західній психології найчастіше розглядається у зв'язку з вивченням уявлень особистості про себе як о системі соціальних установок. При цьому під установкою розуміється гіпотетичний конструкт, який позначає заснований на минулому досвіді стан готовності людини, направляючий чи викривляючий тим чи іншим образом,впливаючи на його поведінку.Можна виділити два підходи до визначення змісту самоповаги як установочної за своєю природою освіти: - Самоповага як загальна установка особистості щодо своєї цінності . Під самоповагою при цьому розуміється позитивна чи негативна установка, звернена на специфічний об'єкт, званий «Я», що включає в себе пізнавальний (знання про себе, уявлення про свої якості, властивості...